ЩО БУДЕ З УКРАЇНОЮ, ЯКЩО ВТЕЧУТЬ ВСІ МІЗКИ?

Любіть  Оклахому!  Вночі  і  в  обід,  
Як  неньку  і  дедді  достоту!  
Любіть  Індіану!  Й  так  само  любіть  
Північну  й  Південну  Дакоту.
(О. Ірванець)

Безкоштовне навчання в Польщі та Болгарії? Можливість безоплатно здобувати вищу освіту в країнах Європи та США? Залишитися в Україні та вступити до державного університету?
Десятий та одинадцятий класи – час для самовизначення майбутнього абітурієнта. Пора, коли кожен підліток вагається, яку стежку обрати для крокування до дорослого життя. Та все частіше учні та їх батьки роблять свій вибір не на користь держави.

    Так звана «втеча мізків», як явище, звалася ще за часів Радянського Союзу. Найрозумніші жителі «нерушимої» країни не бачили своє майбутнє на Батьківщині. Пояснення цьому були: утиски інтелігенції, «зрівняльна» зарплата, застарілі технології та бажання влади зробити найкраще без великих капіталовкладень. Тому для використання свого потенціалу треба було змінити громадянство. Зараз талановита українська діаспора відома в багатьох куточках планети. Але чи чекати нової хвилі «втечі»?
    Сучасні старшокласники Україна стали ціллю для зарубіжних навчальних закладів. Різні пропозиції щодо здобування вищої освіти починають надходити ще у десятому класі. Для багатьох батьків такі перспективи є привабливими, бо закордонна освіта завжди вважалася висококваліфікованою та довершеною. А захоплююче, інше життя в інших країнах до вподоби підліткам.
    Активна кампанія освітян з інших країн не може зрівнятися з вітчизняною. Відкриття спеціальних курсів, проведення зустрічей, реклама у соціальних мережах – це тільки вершина айсбергу. Навіть на одному з популярних сайтів серед учнів, учителів та батьків, osvita.ua, існує спеціальний розділ під назвою «Освіта за кордоном», де є детальна інформація про університети та стипендії у Європі та США.  Але до чого може призвести бездіяльність як  українських навчальних закладів, так і держави?
    Все ж таки, важливо зазначити те, що наших школярів саме запрошують навчатися закордоном, з чого можна зробити висновок, що вони є потенціальними та амбіційними, мають не менший рівень повної середньої освіти. Наразі, серед країн, у яких навчаються українські студенти, лідером станом на 2015-2016 рр. є Польща, після неї Німеччина та Росія з невеликою різницею. Але важливо дізнатися в самих підлітків, чому саме обрали чужину.
    Діана Самойлик, учениця 11класу Загальноосвітньої школи № 11 міста Бердянська планує продовжити навчання після школи в польському університеті. Вибір за неї зробили зацікавлені батьки, і ось які аргументи:
«Вони бачать перспективу навчання за кордоном: більше шансів добре працевлаштуватися на високооплачувану роботу, у зв'язку з більш якісною освітою. Також,  диплом більш визнаний. Знання ще однієї мови  дає переваги на ринку праці. Але,  як на мене, навчання в іншій країні з іншими традиціями, звичаями, менталітетом дає величезний досвід, можливість розширити свій кругозір, змінити світогляд. Це все робить тебе більш самостійним тощо.»
    Артем Третьяков, який закінчує 11 клас у Запорізькому багатопрофільному ліцеї № 99, прагне навчатися в Болгарії. Його вибір є самостійним, і обґрунтувати його може наступним:
    «Політична ситуація в Україні не обіцяє нічого позитивного. Через АТО, я не можу бачитися з рідними мені людьми, які проживають на Сході України.
Дорожчає абсолютно все, що може дорожчати. Тотальна корупція. Я не сперечаюся, корупція є скрізь, але не в таких масштабах. В Україні буквально все можна вирішити за гроші. Я розумію, що описавши ці проблеми, справжній патріот країни сказав би: "я повинен щось змінити". Я вважаю, що країнам СНД можна ставити хрест. Особисто я не бачу варіантів врятувати дані держави. Саме тому я вибираю для себе навчання закордоном з метою подальшого отримання громадянства тієї країни.»
    Таким чином, причини бажання здобути освіту в іншій державі можуть бути пов’язані як з рівнем знань, які можна отримати, перспективами працевлаштування, так і з напруженою соціально-економічною ситуацією в Україні. Не кожна людина може вижити лише на патріотичному ентузіазмі, коли сама влада робить все проти цього.
Не кожен втілює свою «американську мрію». Хтось не витримує розлуки з родиною, комусь просто не комфортно на чужині. Вікторія Гуйвик одна з тих, хто вирішив повернутися на Батьківщину, та вона не була незадоволена своїм вибором, а просто вирішила піти іншим шляхом, обрати іншу професію:
«Я завжди говорила там, що я приїхала за знаннями, так як отримала можливість навчатися на бюджеті в дійсно сильному ВНЗ (ніж, до речі, Україна не може похвалитися). Я була іноземною студенткою ВДУ, і я дуже задоволена рівнем освіти, який там давали. Але я завжди говорила про те, що, при всьому цьому, я люблю Україну і хочу повернутися сюди після навчання. Не закінчивши другого курсу, я вирішила поїхати з Росії додому.»
    Таким чином, скільки дійсно розумних та перспективних залишиться в Україні? Хто зможе зі школярів відповісти, що його майбутнє в Україні? Чи зможе патріотизм затьмарити бажання «жити краще»? На дані питання повинна відповісти саме влада, а не вчителі, школярі та їх батьки. А хто буде управляти Україною через 10 років – вирішувати вже нам.

Анфіса Кайда, журналіст студії «Юн-прес»

Категории новостей: 

Добавить комментарий